Розміряний шепіт холодних сердець.
Наливай по вінця, підкупляй борця,
Відсип 300 грам гнилого дурману,
Вони ж бо зневажили саме слово «мама»!
Пропащі пропажі великого краю,
Зневага і грубість їх прикрашають,
Тяжкі переплети колючого дроту,
Накинули зашмор, закрили ворота.
Загризли до крові одне одному очі,
Забули про чесність під покровом ночі,
Брат брату під серцем ніж провертає,
«За неньку! За Батьківщину!» - вві сні промовляє.
У кого зап’ястя більш червоніші,
У кого сорочка чистіша, біліша,
Тому ж бо і шана, і почесть сильніша.
Крадькома, зі спини, честь нині лишня.
Яка ж бо різниця сліпим і горбатим,
Кого та і як пів ночі вбивати,
Система затягує зашморг колючий,
Відтягує руки та ноги везучим.
Отямся, народе, петлю знімай сміло,
Жити у бруді вже всім надоїло
Відкрито, по лезу, до цілі рушай,
Чужинцям та зрадникам палкий відсіч дай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202658
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.07.2010
автор: ПУПС