Намисто

Чому  не  так,  як  мріялось  у  снах?
Реальність  знову  відкриває  маску:
і  десь  високо  в  небесах
стокрилий  янгол  проголошує  поразку:
злим  поглядам  і  заздрісній  гієні,
безчесникам  сакрального  добра;
панічним  рухам  в  спокої  буденнім.
Земля  зітхає  криком  журавля.
За  білими  дверима  -  чорним  коридором
вистукує  свій  ритм  наступний  крок,
відчинене  вікно,  розбите  зором  -
скрипить  високовольтним  струмом  від  зірок...
     Я  стану  вітром  і  постукаю  у  шибку
твого  вікна,  що  із  товстого  шкла,
нанизувати  буду,  як  коралі  на  тоненьку  нитку
твої  дощі,  і  хуртовини,  і  слова.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202879
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.07.2010
автор: Окрилена