Вітер так не вміє цілувати,
Сонця доторк не такий приємний,
Менш привабливі осінні шати,
Що зронили золото доземно.
Світ затьмарився від блиску вроди,
Й потонув у хвилях океану,
Захлинаючись у співах оди,
В глибині очей твоїх, кохана.
Не сумуй, не плач і не журися-
В світі цім для мене ти єдина,
Почуттю любові підкорися,
Що в сердечко срібним сяйвом лине.
Поєднає ніжність з добротою,
Відкрива всі чаяння таємні,
Ти залишишся повік святою,
Для душі моїй завжди приємна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2010
автор: Межа реальності