Розпанахано душу совістю (прямо з лету)
Я тримала звичайну ручку, як сигарету,
Якби знав хоч хтось, як я хочу її скурити!
Може буду тоді спокійніше жити...Чи жити?
Може я б тоді була цьому лиш рада
І світилася в димі ручки спалена радієм...?
Хочу так, щоб як цуц цеповий більш не гризла безсовісна совість
Щоб не гризла....Я хочу відчути сліпу невагомість.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203081
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.07.2010
автор: barabenka