совість…

Розпанахано  душу  совістю  (прямо  з  лету)
Я  тримала  звичайну  ручку,  як  сигарету,
Якби  знав  хоч  хтось,  як  я  хочу  її  скурити!
Може  буду  тоді  спокійніше  жити...Чи  жити?
Може  я  б  тоді  була  цьому  лиш  рада
І  світилася  в  димі  ручки  спалена  радієм...?

Хочу  так,  щоб  як  цуц  цеповий  більш  не  гризла  безсовісна  совість
Щоб  не  гризла....Я  хочу  відчути  сліпу  невагомість.....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203081
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.07.2010
автор: barabenka