Сонце ховало свої промені у кишені землі, щоб раптом у сні не загубити їх... Золотисті вії ледь-ледь тремтіли, бо ніжний вечірній легіт вибіг на пробіжку. У затінку рожевої вишні тулились одна до одної дві гусениці - об'їлись зеленого листя, і їх боліли животи... Сонце усміхалось востаннє цього дня, маленькі ямочки на щічках робили його схожим на якусь дивну Фею...тепло і спокій... Перші сутінки огортають землю легким хвилюванням - скоро прийде чарівник читати казки!
|18.05.2010| for Vikki
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203094
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2010
автор: k-ivanka