Ми малярів життя щасливі діти,
Тікати ми нікуди не ідем.
І стукіт зрадницьких чобіт буде гудіти,
Аж поки ми очей не ізімкнем.
Та хай вони ідуть, прокляті щУри.
Народ не купиш нізаякий грош.
На береги ума поставим мури,
Щоб нас мина оті дурні слова.
В тяжкий цей час стачає тут брехні,
Солодкої, як мед тече у вуха.
Але насправді, люду в оці дні,
Чистять кишені - люди, як ті мухи!*
Ми можем говорити, хоч все й правду.
Та хто нас буде слухати тепер?
Напишуть в книжці просто:"З’їхав з глузду!"
Та й говори кому завгодно, хоч і ФБР.
У нас в країні, люди, як худоба!
Точніше, за таких нас держать тут.
Ми знов проходимо всі проби,**
Нас зчеплюють усюди, там і тут.***
Ми боїмося, що не видадуть "зарплату".
А місяць як протриматися ще?
А ліки ті, за скажЕну плату?
І як прожити старикам отим?
Не розумію, що ви натворили?
Країна стала звалищем проблем!
Ці крики, ці невзгоди, ці пригоди!
Як вже набридло жити між оцих тюрем!
Але ми люди з сильним духом!
Не будемо втікати, як щури.
Ми разом пройдемо оці страждання й муки.
І знов побачимо країну, не з нори!****
_____________________________________
*Чистять кишені - люди, як ті мухи! - асоціація з бідністю.
**Ми знов проходимо всі проби, - як проба на м’ясо і т.п.
***Нас счеплюють усюди, там і тут. - "Курячий" та "Свинячий" грип
****І знов побачимо країну, не з нори! - щури жиють в норах.
_____________________________________
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203099
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.07.2010
автор: А. П. Кабвой