Купив тато доні босоніжки,
Помилився у виборі трішки.
Пальці вилізають на підлогу,
Висить п’яточка - чека підмогу.
Мама каже: "Доню, зачекай.
Бач, малі, швиденько їх знімай.
Купимо інші - ще гарніші,
Веселіші, яскравіші."
Доня слухає, киває,
Мама йде - вона вдягає
Чим по швидше босоніжки.
Не біда, що болять ніжки.
Мама вгледіла, сказала,
Що би більше їх не брала:
"От розтопчеш - будуть, як калоші,
Й не поверне тьотя гроші."
Хмурить доня брівки вміло
І говорить тихо, сміло:
"Якщо хочеш, щоб не брала,
Поклади, аби не діставала."
28.07.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2010
автор: Валентина Ланевич