Присвячено Кравчуку Антону
Я не поет, бо трохи дивно:
Мені 17, я пишу.
Можливо це неперспективно,
Та я перо не полишу.
Мій брате, я, мабуть, ледь дивний,
Коли пишу такі слова.
Та, як комп*ютер портативний,
Римує рідна голова.
Я не звертаюся для того,
Щоб просто вбити цінний час.
І оклик цей - до брата мого!
Дозвольте я попрошу Вас.
Не полишіть віршів складання,
Осяйну музу бережіть,
Перенесіть усі страждання,
І в майбуття із нею йдіть.
І, може, потім ви збагнете,
Що ваші фрази - чарівні.
Із них вже виросли багнети
І колють тих, хто в зла човні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203352
Рубрика: Поетичні маніфести
дата надходження 29.07.2010
автор: Андрій Конопко