Твоє місто не любить мій сміх
Моє тіло злягається з містом у дірах
Можна з кимось (та краще без всіх)
Я поставлю ялинку
Намалюю похмурі ліжка
Спорожнілі квартали й обписані стіни
Ми оголені в своїх думках
Нас спотворює час, що будує руїни
* * * * * *
Очима дивилась в безодню
Губами торкалась брудних геніталій
Так просто не бути з тобою
В своїх бутафоріях раю
В твоїй ефимерії пекло
Шукаю відтінок надії
Я надто жива щоб померти
А ти розіпнув мої мрії
* * * * * *
давно померли всі твої листівки -}
бо люди накурилися трави
поставили свої старі платівки
і мовчки насміхалися з весни
порозливали по бруківках сльози
напились смутку відчаю й вина
мені ж зробили щеплення від болю
тепер я п"яна, хвора ще й сама
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20336
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.10.2006
автор: grass