Коли темінь полонить вже землю,
Коли сонце тікає кудись,
І дивиться місяць в ніч темну,
Ти до мене зі сну посміхнись.
Ангел ночі поправить подушку,
Й поцілує у ніжну щоку.
Колискову нашепче на вушко,
І мрію навіє яку...
А я заплачу тихенько в долоні,
Крикну подумки твоє ім`я.
Й розумію, що знову в полоні
Кохання прокля ́того я.
Кохаю без границь і меж,
І віддаю себе за це кохання,
Коли прийду, я знаю, проженеш
Й сльозами по лицю промчить страждання.
До серця,мов гострая голка
Проб`ється образа важка.
Я знаю кохати без толку
Краси і гордості, сліпого ватажка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203402
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.07.2010
автор: Самотнє янголя