Лише любов запалює серця
І здатна розірвати чарів коло.
Навколо стільки STORY, як оця, -
Чому ж тоді такий духовний голод?!
Тому, що серце ниє від жалю
І раз-у-раз душа кричить щосили,
Бо запитання вічне: чи люблю? -
Коли у серце болю натрусили…
Сміється знову росяний світанок!
Ти прАва, певно, Таню... Та поглянь -
ВІН завжди пропонує полустанок,
Де вже немає болю і прощань...
Світанку заховався погляд ніжний
Бо душу мою сутінки накрили…
І одяг натягнуло літо сніжний:
Усе навкруг сніжком запорошило…
P.S. писалося, як відповідді один одному в коментарях під віршем
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203428
Рубрика:
дата надходження 29.07.2010
автор: Троянда Пустелі