Цей бездомний облізлий пес,
ця в очах його туга згусла...
Не обгавкає вас, не вкусить,
без любові, надії без –
шолудивий нічийний пес...
Той співчутливо кине псу
кусень хліба, той скривить губи,
чоботищем ударить грубо,
проявивши бездушну суть –
майже мертвому цьому псу.
Він недавно комусь служив,
він лизав чиїсь ноги, руки...
Нині – жертва наруги й муки –
тіло пса без тепла в душі,
так неначе не жив... Не жив –
тільки ревно комусь служив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203435
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.07.2010
автор: Omega