***
Село неначе погоріло,
Немає молоді ніде,
Немовби люди постаріли,
Там вітер свище і гуде!
Страшенно моторошний сон -
Залишились одні старці -
Усе село майнуло за кордон,
А решта на цвинтарі мерці!
У далечінь, в чужі края
Нема бажання в злиднях помирати
Хоча є тут хатинонька своя.
Та жить нестерпно, важкувато!
Кладеш на плечі одежину
Та їдеш край за очі
Ратуючи дітей, дружину
За долар гарувать до ночі!
Підсобником працюєш
В бавора, маркетингу чи в полі,
Але й за те, що маєш,
Так Богу дякуєш і долі
Що не дав померти
В своєму рідному селі.
Тривожать сумно ті моменти,
Коли ти їдеш з рідної землі.
Та віра є, що час настане,
Хоч як погано не було
Життя прекрасне, полум’яне,
А з ним відродиться й село!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203456
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2010
автор: Пастернак Іван