Вірити й чекати? – Ні!
Сумувати у журбі? – Теж ні!
А забути? – Так! Розлюбити? – Так!
Не належати до племені невдах!
Полюбити – як уперше щиро,
Та взаємно – бо така дає нам сили жити!
Кинутись в бурхливий вир життя.
Це життя і всіх людей любити!
Вірити у краще. Бачити веселку
І нічного міста вдумливі вогні.
А хворобам, горю і печалі морю
Крикнути нещадне, непохитне : „Ні!”
Все забуть погане, пам'ятать хороше,
Бо для щастя зроблений цей світ.
Лиш розправить крила, посміхнутись щиро –
І тебе чекає зоряний політ.
Якщо ж скажеш: „Важко.
Майже нездійсненно,
Так я жить не зможу”,
То сиди, страждай,
Бо порізать вени –
Це не так вже й складно,
Набагато важче жити борючись
7. 03. 03
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203470
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2010
автор: Ardoss