І знов на землю тихо впала
Ніч, кольору його очей,
Струмок та гай завжди плекали
Сипучий дим таких ночей.
Трояндові пелюстки тихо
Вкривались мороссю зі сліз,
Й серпневий грім тріскучим сміхом
Душив весь сутінковий ліс.
Палало листя горобини,
Дурманили повівом квіти.
Й іскрою в сонячній вуглині
За обрієм ховалось літо.
Куди ти? Стій! Стривай хвилинку!
Не забирай ці теплі дні!
Та, тільки дощ свою краплинку
На щічку посадив мені…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20350
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.10.2006
автор: Алена Росицки