ЗаклАдки зі спогадів з літа руйнують твій спокій,
Їх дев'ять, і кожна по-своєму найважливіша.
А книга життя не закриється нині і поки
Ти несеш через будні на плЕчах важку свою нішу.
Сльози завжди завершують пошук думок талісману,
І в пустелі душі виростає самотній кактус...
Трішки чемності, скритості...трохи обману,
І на землю вже падає страчений піковий туз.
Шматок неба за ґратами совісті - твоя надія,
Скоро літо скінчиться, залишаться тільки заклАдки,
Їх тут дев'ять, і кожна, як згублена мрія,
Навіває про щастя минуле солодкі згАдки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203529
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.07.2010
автор: Галинк@