Дівчина - весна

То  був  не  дощ,  але  й  не  сніг  –
так  буває  ранньою  весною.
День  бринів  живицею  рясною
з  голосу,  із  рук  її  і  ніг.
Йшла  вона  –  і  розцвітала  даль,
небо  відгорнуло  край  фіранки  -
в  золочений  промінь  філігранки
впала  крапля  сміху  молода.  
Свіже  клечання  розправило  листки,
китицями  в  променях  заграло,
а  дівча  збирало  ті  корали
й  дарувало  птахам  на  свистки.
Щебетливе  срібло  голосів
напиналося  на  променях  і  бростях.
Йшло  дівча  –  вдихало  в  груди  простір,
сповивалось  в  пахощі  лісів.
Пелюстково  усмішка  цвіла  -
в  небеса  здіймала  хвилю  серця...
Плюскотіли  радістю  озерця,
й  дозрівало  небо  для  крила.
Йшло  дівча,  а  може,  й  не  дівча  –
може,  то  сама  весна  ступала  -
сонце  її  в  променях  купало,
світ  її  обіймами  стрічав.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203616
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.07.2010
автор: Omega