Падає з неба Божа вода,
Світ потопа в дзвінкім дзюркотінні,
П`є в насолоді трава молода,
Крапельки тануть у буйнім цвітінні.
Чисті, прозорі - в мене на руках,
Барвами неба ясніш від кришталю,
Смішинки веселі збирають в устах,
І музику грають- тішся скрипалю!
Як я жадав цього дощу!
Бо літо вмирало зморене в спеці,
Спрагу у ньому я сполощу,
І свіжість розбудить подяку у серці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203894
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 02.08.2010
автор: Межа реальності