Намалюю самотність осені…
Чи ще варто просить пробачення?
Залишаю у сірій просині
Усі миті давно вже втрачені…
В цьому світі так мало вічності…
Й вистачає у буднях кольору..
Загубились в осінній ніжності
І не стати нам більше зорями…
Забуваю відтінки сонячні,
Від знайомих втікаю днів..
Знов блукатиме вітер по ночі
В безкінечності наших мрій…
Називай усі миті долею…
Більш нічого в небес не просимо..
У обірваній цій історії,
Намалюю самотність осені…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2010
автор: IceBound