Морок і мряка. Знов мряка і морок.
Років у прірву зірвалось вже сорок.
Листя знесилене землю встеляє.
Визріла осінь, багрянцем палає.
Визріла осінь, дме вітер холодний,
Чому ж я думою з часом незгодний?
Чому знов серце в солодкім полоні,
Й очі блискучі, й гарячі долоні?
День наді мною жовтневий схилився,
Час на хвилину чомусь зупинився.
Морок і мряка. Надія остання:
Все переможе на світі кохання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204018
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.08.2010
автор: Григ