Сьогодні буде великий банкет в палаці,
У нашому клубі як то кажуть бу-будуть танці.
Цар і цариця вже умостилися напівоголені і на матраці,
Святковий келих несуть на таці
Наповнений кров’ю того що ще донедавна мав усе,
А тепер служниця так похапцем його несе.
Це не вигадка і це не моє есе,
Я як його, це:
Знімаю гарну маску, а там інше лице,
Як голка у відомій казці і яйце.
Гарна книжка та не з добрим кінцем.
Запитання сам створюю і сам відповідаю,
Так само як і ви я мало знаю,
Біблію вам переповідаю.
Хоч я і не месьє Пажес,
Проте можу вас заплутати теж,
Авжеж, друже авжеж!
За моїми реченнями добре стеж,
Наглядачі теж стежать за вами з своїх веж,
Коли ти виходиш за кордони дозволених меж.
А правда де ж?
«Не вірте йому він вам бреше»
Дія перша:
Пуста кімната …в кімнату заходить служниця, в руках сосуд,
Певно з водою і відразу тут
Інші рабині теж щось несуть,
Здається буде якийсь таємний культ.
Різнокольорове полотно,
Якесь рядно,
Незрозуміло що воно,
Та в принципі мені все рівно і все одно;
Якесь різне ганчір’я придворного ткача.
До кімнати охоронець заходити почав,
Щось бубнів собі і під ніс бурчав,
Потім вмить хутко замовчав.
Почали заходити люди жерця і тіло мертве несли,
Тут й керівник їхній зайшов на вівтарі щось креслив,
Знаряддя свої пестив,
Сам собі хистом своїм лестив,
Почав проклинати якесь ім’я.
Дія друга: в кімнату заходить царська сім’я,
Вона розказувала, а він голосно сміявсь:
Буде у нас сьогодні мій господарю особлива страва, -
Взяла до рук ножа що лежав від неї справа.
Відрізавши шматки тіла промовила: тобі слава,
Для мого розумного пана,
Йому моя уся пошана.
Тримай і їж цю плоть: вуха Гамана,
Сьогодні в нас вечеря не зовсім звана,
Ти мій навіки, а я твоя кохана,
І від моральної утіхи була як від горілки п’яна.
Канібалізму дана данина,
Яка його провина?
Він як і всі хотів жити і був людина.
Вуха Гамана,
Гаменташ, гаманові вушка,
Здійнявся шум, це діти у кожного в руках дерев’яна торохкотушка,
Трам-тарарам брати і сестри, трам-тарарам,
Гаманові вушка смачні гам-гам,
І таке буде усім нашим ворогам,
Трам-тарарам, тарарам-трам.
Тіло Гаманове поїдають га-гам.
Гаман давно вже мертвий, він давно помер,
Сплюндрований ім’я його, час у зневазі його зжер,
У синагогах читають тепер книгу Естер.
Ти думаєш правду знаєш, я думаю тобі її хтось стер,
Ти живеш у світі створених химер,
Цвіт перської нації за одну ніч помер.
Ефемер-ний і завжди певний,
Велика рана, а ти Тори шанувальник кревний,
Твій день темний,
А вони з нього кров п’ють,
Переодягли селянина в Гамана і камінням б’ють,
Так ся відхоркує, може й не вб’ють.
Ну і нехай!
Що хочеш мати те брате і май,
За твоєю спиною твій власний Мордехай.
Wanna have some fun?
То бери камінь і кидай, он Гаман.
Такий в нас план:
Хай його тіло кровоточитиме від ран,
Хочеш бути - будь тиран.
Так філігранно відточили брехню
І от вже камінь у моїх руках і я Гамана б’ю,
І я Гамана б’ю!
I spoke to you: I do not trust you!
2-3.08.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204102
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.08.2010
автор: КРІПАКОС