Не в силах мова думку наздогнать,
Хоч поспіша, накульгує і пнеться.
Думки сполошились і вже ген-ген летять.
Слова ж спинились, та луна лиш б'ється.
Лунка луна вертається. А я
Узяв за руку думку й полетів.
Ріка під нами в'ється, як змія,
Поля внизу шепочуть золоті.
Слова слабкі ображено мовчать.
Планета обертається вальяжно.
А думка думку в небі зустріча,
І миттю осягає неосяжне.
Нема для неї виміру й межі,
Нема для неї краю, крапки, часу...
Виводить візерунки й віражі,
Й не треба їй вугілля, газу й гасу.
Не в силах мова думку наздогнать,
Слова городить: слово, слива, слава,
Рубіж, рубець, руїна та війна...
А думка вже наводить переправу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204156
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.08.2010
автор: Григ