Ця тиха пора, коли спокій снує
Свою всюдисущу мережу,
Коли несвідомо корова жує,
Коли сон захоплює вежу.
Цвіркун за вікном так тривожно сюрчить,
Що хочеться з ним пострибати.
І поряд струмочок тихенько дзюрчить.
Чи можна таке не кохати?
Як сон через вікна вповзає до хат,
Так музи до мене приходять
У душу, що вільна від тяжкості лат,
Які вранці знов облокотять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204182
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.08.2010
автор: Андрій Конопко