***
В цей світ приходимо з дитяти
І невимовно кволі і малі.
Бо, нам Господь, велів страждати
І тяжко працювати на землі.
В той час Адам і Єва були – нагі,
Прикрившись тільки лопухом.
Цивілізація тоді була їм не до снаги,
Бо сам на сам залишились із злом.
І так, це зло ще діє по сьогодні –
Непримиренно спокушає всіх нас.
Тому і людство стоїть біля безодні,
Страшнюча прірва очікує на нас.
Пора прийшла у сполох бити,
Мерщій розбігтись хоч куди не будь.
О, Господи! Дозволь гріхи простити,
Вину всю нашу навіки – по забудь!
Ми від сьогодні, станем примиренні
Молитись будемо і відкупляти гнів.
З Тобою Боже, будемо благо творенні…
В житті на цьому світі, і до останніх днів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204223
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2010
автор: Пастернак Іван