Він змушує тікати стрімголов.
Стрибати через прірви незбагнення.
Він змушує ховатись від розмов,
Тонути в паралелях сьогодення.
Він твердить нам забитися в куток
І світлом перекреслювати тіні.
Закрити знань цілющий животок,
Захлинутись у власному невмінні.
Він буде переслідувати нас,
Допоки ми тікатимем від нього.
Допоки вибиратимемо час,
Щоб крикнути: «Я не боюсь нічого!»
("Страх" )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204273
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.08.2010
автор: Наталія Кудрявченко