Дощі проходили ходою тихою,
А слідом кралася за ними спека.
Ліпили ластівки гніздо під стріхою.
Чому під стріхою? Бо там безпека.
А ми малесенькі в садочку бавились.
Бабуся лагідна нам куховарила.
Коли? - невчулися, коли? - прогавили,
Дитинство водночас пішло за хмарами.
Літали ластівки все нижче, нижче все,
Тим самим пташечки дощі пророчили,
А ми зростали все вище, вище все,
І нахилялися, в кімнати входячи.
Зросли, розбіглися в світи віддалені.
Лиш тільки ластівки живуть під стріхою.
А бабця любая із дідом праведним
Пішли до вічності ходою тихою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204357
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.08.2010
автор: Григ