Я її примусив усміхнутись…
Щоб повірити, що це не казка,
Я просив: “Дозволь мені торкнутись
Губ твоїх коралових. Будь-ласка…”
Я спитав її: “Моя маленька,
Ти навчиш мене Тебе любити?”
А вона всміхнулася: “Дурненький!
Будь собою! Спробуй просто жити!”
Я спитав, згораючи від страху:
“Чи дозволиш ти себе кохати?”
А вона сказала: “Не у мене
Ти повинен дозволу питати…”
А у кого? Боже мій, у кого?! –
Крик на волю вирватися хоче…
“Запитай про це у серця мого”,–
Відповіла, опустивши очі…
Серденько! Сердечко! Моя пташко!
Повернись до мене, я чекаю…
Боже мій! Сказати це так важко…
Дівчино! Я так тебе кохаю!…
16.05.2000 р. Corvin
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2010
автор: Corvin