Коли затихне листя на землі і тільки вітер,
А ще - двірник, із купи міді розпалить вогонь,
Коли забракне речень, слів і літер-
Я доторкнусь устами до твоїх долонь .
Як сонце змучиться іще до надвечір'я,
Не дочекається… Його здолає сон,
Я буду ніжною, м’якою і покірною,
Тулитимусь щокою твоїх сивих скронь.
Не бійся осені… Вона лишень початок
Чекань нового літа, підрахунку зим,
Каштани падають… Розмиті циферблати
з дахів стікають поза часом змін.
В цій зависі, у рівноваги позолоті ,
Порі прощань, і прощень, і зізнань,
Коли душі так сутужно у плоті,
Такі жадані ці недоторки торкань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2010
автор: Лана Сянська