На ослонні посиджу я з місяцем,
Про недолю розповім йому,
І не казка, і не пісня це,
Лиш в нього запитаю я: чому?
У безсонних ночах сльоза душевная,
Породжає в серці прикрий сум,
Й про самотню душу нічка темная,
В думах весь збентежила мій ум.
Не стерпіти зір вогнів привабливих,
Вони зорять- свічади для кохань,
Для поглядів і поцілунків звабливих,
Як маяки для заблукалих в небі рань.
Не стерпіти німоти сердечної,
Що в грудях милої зросла,
В байдужості, як зорі, безкінечної-
Печального, тривожного посла...
На ослонні посиджу я з місяцем,
Про недолю місяцю скажу,
Та не загоїть він душевний щем,
Лиш заховається за хмар межу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2010
автор: Межа реальності