Сутінки. Сага молодого місяця

Є  день,  дарує  сонце  він  охоче
Є  ніч,  що  сни  на  вушко  нам  шепоче
А  ще  є  сутінки  в  кордонах  дня  і  ночі
   Все  що  ти  бачиш  –  лише  день  та  ніч
   Та  кожен  вчинок  має  сто  облич
   А  ще  є  сутінки,  у  них  ми  віч-на  віч
Розвісимо  пів  темність,  шаль  примар
Два  серця,  але  б’ють  в  один  удар
Без  забобон.  Це  вплив  сутінних  чар
   Що  чорне  і  де  біле,  зло  й  добро
   У  сутінках  нема  таких  сполучень
   Не  буде  зради  і  сумних  розлучень  
   Я  твій  чаклун,  а  ти  мій  будеш  учень

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2010
автор: Олександр МкКола-вич