Як знов полізе клятеє мурло,
йому повинен протиставить силу.
Бо тільки грубість зупиня його,
а розум чи душа не зупинили б.
Тваринністю хизується воно
і тим, що вже не раз тебе ганьбило.
Його з ножем до тебе занесло?
зроби, щоб шабля й меч його зустріли!
Як прагне кров побачить, то візьми
і в його ж крові ти його втопи.
Його замінять інші. Їх – когорта.
Негідника, поріддя сатани –
перехитри, знешкодь чи зупини,
зумій вогнем його прогнать до чорта!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204911
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 08.08.2010
автор: Віктор Ох