Зумій вогнем його прогнать до чорта –
своє сумління, що гризе тебе.
І остогидла сумнівів марнота
нехай від тебе ще кудись піде.
Нехай духовну, внутрішню роботу
до старості твій розум проведе.
Ну, а житійські, рядові турботи –
лиш тіло загартовують твоє.
Між "хочу" й "мушу" буде хай єднання.
Дає хай радість перешкод здолання.
Собі б сказав чимало побажань,
найголовніше розум хай почує:
"Нехай тебе ніколи не хвилює
тінь пам'яті і болісних вагань».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204912
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 08.08.2010
автор: Віктор Ох