Вересень. Закінчилось літо,
Непомітно осінь ступає,
У повітрі “бабине літо”,
Білим снігом, тихо кружляє.
Ранок. Видніється лиман,
А в очереті вітер свище,
Уже розвіявся туман,
Бо піднялося сонце вище.
У долині стоять лелеки,
Залишили свого порога,
Не буде вже літньої спеки,
Важка їх чекає дорога.
Сумують, що осінь прийшла,
Проймає нічна прохолода,
Не буде вже більше тепла ...
Яка-то була насолода.
Не позбутися їм тривоги
І мерзнуть від холоду ноги.
Де спати, указали боги -
Стовпи, що стоять край дороги.
Вечором на стовпи сідають,
(Так і від ворога втікають),
На одній нозі засинають,
Наступного ранку чекають.
Для лелеки життєві роки,
Будуть подібні на всі ті,
Де сон тривожний, неглибокий
У повсякденній суєті.
Лелеки, для нас ви далекі,
У вас інші цілі й мета,
Ідеї Карнегі, Сенеки –
Вам філософія не та.
Якщо стоїть нестерпна спека,
Сохне трава, води немає,
Для лелеки - це небезпека,
Без води живе помирає.
Чи сіє з неба тихо мжичка,
Не піднімається крило,
Тремтить душа, хоч невеличка,
Водою пір’я залило.
У вирій потрібно летіти,
Вас холод чи спека вбиває,
Зимою в холод, де сидіти,
Коли смерть навколо літає?
І ви линете на чужину,
У далекий, далекий край,
Щоб зберегти свою родину,
У дорозі не відставай.
Скільки вас у дорозі гине,
Як долаєте довгий шлях
І тільки клекіт сумно лине,
Далеко, в синіх небесах.
Сховатися вам на чужині,
Знаю, що не кожному вдасться,
Повернетесь назад чи ні,
Залежить від вашого щастя.
Не забути рідні оселі
І не зупиниш плин думок,
Як сім’я лелеки весела,
Літала на рибний ставок.
Не забути вам Батьківщину,
Де вчились малими літати.
Чудову, квітучу, єдину,
Що в нас Україною звати!
14. 09. 2003 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2050
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.06.2004
автор: Persey