Я стираю весь смуток з лиця
І малюю пародію щастя...
Ти мене зрозуміть до кінця
Хоча б спробуй - можливо і вдасться.
Я не хочу обманом своїм
В чиєсь серце посіять образу,
Та впустити в своє - нема сил -
Осягнути не зможуть одразу.
Дехто душу й у гримі побачить,
Але то одиниці - я знаю.
непізнавший - уже не пробачить,
Не збудує місточки до раю.
Одягну знову маску щасливу,
Бо печаль, що під нею, сердечна
В моїм серці лиш викличе зливу.
Іншим - видасться знов недоречна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205050
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.08.2010
автор: Наталія Кудрявченко