Раптом перебачене згадається
Серед розмаїття нечуй-трав:
Ти живеш у бога на окраїнці
Там, де мої вірші починаються,
Де Бог тишу з миром повінчав.
Те, що непромовлене-несказане,
Помістить би стисло в п’ядь листа,
Та хай буде вузликом зав’язаним
Те, що не промовили вуста.
Буддою-небудою із Азії...
З комами й зажурою узгоджені
Є рядки на чистому листі
Невідь-невідомого походження...
Я собі прокажу тихо: стій!
То квітки, що ждуть свого народження.
Пелюстки років своїх розтрачених,
Серед трав не полічи візьми.
Зілля нечуй – вітру впились ми
І тому нечувані –небачені
Ані сонцем з неба, ні людьми.
Невловимі долі наші виткані
Із прозорих, неосяжних пряж.
І тому ми стали невидимками.
І тому замріємось часинкою,
Аж...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205184
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.08.2010
автор: СавчукМикола