Я пританцьовую,
стрибаю на одній ніжці,
спинаюсь на носочки...
Я розмовляю з тобою по телефону.
Твій телефон зашарівсь...
Збираюсь під дощ,
змиваю пісок з пальчиків
в лоскотній хвилі.
Змиваю твої лестощі,
хлюпаючись у солоній воді,
зриваю каптурець,
рву шлейки купальника.
Знов телефон зашарівся:
на дні його гранатного серця
сплиавають медузи,
може зміє-риби
мого нечесаного волосся.
Виринаю до тебе обличчям...
гарячі хвилі нестомно
шліфують коричневу дупку,
хапають за стегна...
Спітнів телефон у твоїх долонях...
солоні руки і груди,
та й ще ці хащі на тобі,
ніби чорні водорослі,
а мої вуста по-між них
мов коралові рибки...
Я пританцьовую,
стрибаю на одній ніжці,
спинаюсь на носочки -
я цілуюся з тобою по телефону,
а потім... та ну його,
цю романтичну річ...
І ми цілуємось на живо.
А телефон у траві миготить
синім лукавим оком
зиркає на звабливу бабку,
...задрімує на сонці...
А зибучі піски пам"яті всотують
нас у свою шухлядку -
таких веселих і голих...
Мо-о-о-р-е-е-е!..
12.08. 2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2010
автор: gala.vita