Одягну я вірші, мов корсет -
Душу затягну у тонку стрічку.
Пензлем слів малюю твій портрет,
З темряви топлю надії свічку...
Вітер збайдужілості вогонь
Погасив, віднісши в синю даль.
Вже не пам'ятаю я долонь,
Які вчили забувать печаль.
Якщо ж тихий вогник не згорів -
Серце ти відчиненим залиш
І, можливо, в шепоті вітрів
Все ж почуєш мій останній вірш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205675
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2010
автор: Віта Крижанівська