Палало небо в літній вечір.
Він ніжно пестив її плечі…
Стояла, подих затаїла
Й поворухнутися не сміла.
А десь за рогом скрипка плаче,
Навіщо бавишся, юначе?
Невже не бачиш, як палає
Дівоче серце, що кохає?
Твій голос, лагідний і мужній,
Твій стан, стрункий і надпотужний,
Хода легка, як вітер в полі,
І очі, сяють наче зорі.
З тобою піде світ за очі.
Не кривди почуття дівочі,
Поглянь в ті щирі оченята,
Не дозволяй душі страждати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2010
автор: Віктор Нагорний