Так, 7 ранку, будильник збудив… Хоч я і спала десь годинки 4, але сили повністю відновились. Я хотіла тільки дві речі – пити, і таблетку від голови. Тому я тихенько пішла в кухню, набрала купу води, випила, ковтнула таблетку, дала таблетку Маші, яка пила воду в ванні, вона хоч і не пила стільки скільки я, але враховуючи як часто вона п’є… Не знаю, кого з нас голова боліла більше, ми швидко поснідали моєю кавою і сухарями, зібрались і поїхали в центр: вона в гімназію, я в коледж. Нам просто по дорозі. Попрощались, і я погнала на пари. Я спізнювалась? Не знаю. Боже, мобілка вдома. Це ж треба, яка я безголова!
При вході мене чекав… Так, Андрій. Виглядав дуже задоволеним.
- Ну ти й гульнула! Мені тільки дивно стало що ти цілувалась зі мною. Кук був в шоці!!!Ну що ж кави? На першу пару ми явно не встигли. Вже 20 хвилин як йде.
- Блін, це ж треба. Ні я на пари. Ти зі мною?
- Ну ладно…Пішли… а може все-таки кавусі?
- Ні-ні, я вже пила. На пари!
Я вмовила цього дурника йти за мною. Він буде мовчати. А якщо ні, то я скажу всім хто він! Ось так. Пари пройшли спокійно,без казусів, він знову сів зі мною і тупо дивився на мене а не на дошку. Фізик зробив йому 4 зауваження, але він їх проігнорував. Чесно? Мені було приємно. Але я знала ще одну річ : тепер він повністю під моїм контролем. Кук з нього на перерві прикалувався, казав що я дама його серця. І дивно що він ще досі не повбивав усіх хто на мене подивиться. Мені звісно було приємно, але почувалась якось ніяково. Андрій на моє здивування почервонів і погрожував Куку кулаком. Я на це просто сміялась, а Міка була поруч з Куком. Напевно в них все гаразд. Ну що ж я за них тільки рада. Ну а я була на дивовижу для себе самої спокійна. Навіть тоді коли Андрій напрошувався до мене на каву. Я погодилась, сказавши що є серйозна розмова. Він був не проти, на скільки я сама це зрозуміла.
Ми йшли пішком до мене, вирішили поговорити.
- Слухай, Андрій, я не розумію тебе. Зараз ти зі мною наче такий ніжний і лагідний, а вчора в мене вдома ти озвірів. Чому?
- Лінка, я не знаю. Я не розумію що на мене найшло. Мабуть просто ти мені дійсно дуже подобаєшся,а коли ми наодинці в тебе вдома, то я тебе божевільно хочу. Не переживай я Куку сказав що нічого не було. Що ти мене просто відшила і сказала що я козел. Він з мене ржав, заспокоював мене, казав нічого, вот підемо на дискотеку, туди куди Лінка не ходить вот і підцепиш собі якусь дівчину, а дівки з дискотек взагалі без комплексів, заспокоїть тебе і все буде ок.
- Хах, значить ти йшов туди «заспокоюватись»? Так як і я з Машкою.
- А, до речі, щодо Машки. Вона сподобалась Куку.
- По-перше, в Кука вже є Міка. А по-друге Машка також має хлопця. І вже давно.
- Дуже давно?
- Ну та вже десь певно півтора року.
- Ого, довго так. Я не думав, що в нашому віці так можна.
- Повір, ще й як можна. Її хлопцю 20 років, і вона не така вже скромняга, як на перший погляд здається.
- Воу, навіть так?
- Ладно, менше з тим. Це їхня справа, і їхні стосунки НАС не обходять, - я спеціально наголосила на цьому слові.
- Хм, ну гаразд. А що з нами? Ми зустрічаємось, чи ні?
- Я ще не вирішила. Ти ж казав що я твоє «минуле», чи не так?
- Я казав так бо не впізнав тебе.
- Значить сказав те що думав.
- Повір, я дуже хочу бути з тобою!..
- Невже? Я ж «минуле»…
- Ні-ні, ще ні, зовсім ні. Тобі ж сподобалось вчора зі мною цілуватись, правда? – це був удар нижче пояса…
- Це не має значення, - фиркнула я.
- Е ні, дорогенька, все має значення. Говорю відкрито, мені дуже сподобалось. Чесно. А тобі?
- Я сама не знаю, я була п’яна і тобі на зло хотіла з кимось полизатись. І все!
- Але ж тобі сподобалось? – він виглядав вельми задоволений собою.
- Ну припустимо, нехай сподобалось то що далі?
- Значить нам варто бути разом.
- Разом?Не думаю, що варто… - я сумнівалась…
- Ну давай спробуємо!...
- Гаразд, давай, але за одної умови.
- Я тебе уважно слухаю, зайка.
- Ніяких домагань. Тільки тоді, коли я сама цього захочу. Ок?
- Скільки часу тобі потрібно?
- Це буде залежати тільки від тебе.
- Ну давай. Нехай. Нехай буде по-твоєму.
- Ну що, сьогодні в «Феномен» ?
- Ок. Але я буду з Куком… Бери когось з подруг.
- Може, нехай Міка піде з нами?
- Не знаю, Кук чесно кажучи казав що хоче чогось новенького. Здається, з Мікою він зав’язав…
- Хм, дивно. Мені здавалось в них все добре.
- Та ні, чесно кажучи не дуже. Називається «не зійшлись характерами».
- Але не Машку, точно не її. Зі мною буде Луна, я усміхнено подумала яка б з них вийшла пара.
Луна (справжнє її ім’я Оля) була мила невисока блондинка з ясними зеленими очима. Оля дуже схожа на героїню з «Гаррі Поттера» Луну Лавгуд, саме тому в неї така кличка.
- Луна? Ну так. Це її кличка.
- Хах, як в Кука?
- Ну так, саме так.
- Ок, бери її з собою. Може, вона підійде Куку.
- Може, - я відчинила двері і жестом запросила Андрія в квартиру.
Я заварила каву і пригостила Андрія своїм печивом. Здається, йому подобаються мої кулінарні здібності і щодо кави і щодо печива. Ми розмовляли про різне, я розповідала йому про свої сподобання, він ж мене уважно слухав, а потім розповідав про себе. Мені знову видавалось, що ми з Андрієм чудово підходимо один одному. Саме тому я підійшла до нього і сіла йому на коліна. Він обняв мене за талію, і я почала цілувати його так пристрасно, що почала дивуватись з себе. Я його люблю? Не знаю. Але мені подобається цілувати його губи з присмаком кориці. Ми швидко йшли в мою кімнату з великим ліжком. Не знаю, чи справді я цього хотіла. Я почала знімати з нього одяг, а він з мене все сталось так швидко, що я напевно сама нічого не зрозуміла. В мене виникла тільки одна думка:
- В тебе є презервативи?
- Ні, нема, - здається він зрозумів, що це облом.
- Вибач, але нічого не буде.
- Ти справді мене хочеш?
- Мало що я хочу. Аптека звідси далеко. Значить не доля. Зарано віддаватись.
- А може не зарано? Давай збігаємо в аптеку?
- Ні,ні і ще раз ні. Не сьогодні. Мені треба подумати, зібратись і видзвонити Луну. А ти зв’яжись з Куком і попередь про Луну.
- Ок, тоді, я вдягаюсь?
- Так, збирайся і йди.
Я провела Андрія до дверей і думала що ж могло мене спонукати до такого вирішального кроку. Не знаю, але моє тіло жадало цього. Може, вік такий? Думаю. Добре що я не дала йому. Він би подумав що я надто легковажна. Якщо досі так не думає. Блін, що ж робити? Я зрозуміла що знаю що – дзвонити Луні! Вона була не проти нового знайомства, тому через годину вже була в мене. А я власне вибирала що вдягти. Зупинилась на фіолетовій туніці і чорних туфлях до неї. Луна була також в туніці, правда в зеленій, але вона їй дуже личила. Я повністю зібралась і ми пішли на маршрутку. До «Феномену» ми доїхали досить швидко, але хлопці уже чекали на нас.
- Привіти хлопці, це Луна, а це Андрій і Кук.
- Дуже приємно, - Андрій якось дивно на неї подивився.
- І мені приємно, - Кук здивував мене своєю байдужістю, - але ми вже знайомі при чому давно, правда Оля?
- Ми з ним 3 місяці зустрічались.
- Ого, нічого собі! Кук, ти ростеш в моїх очах! – Андрій просто сміявся.
- Вибачте, я ж не знала… Пішли, Луна,є розмова.
- Ладно, йдемо.
- Андрій, я потім підійду.
- Добре, без проблем.
Ми підійшли до барної стойки і я почала:
- Луна, вибач що так сталось. Звідки я могла знати що ви зустрічались…
- Та нічого, думаю я тут когось підцеплю. Я ж вже не дівчинка, скоріше жіночка.
- Що? – я була в шоці, - І коли це відбулось?
- Кук і був моїм першим. Ми з ним рік тому десь розійшлись.
- А чому розійшлись? Ти ж йому дала.
- Він цього від мене і хотів. І більше нічого більше.
- Вот гівнюк! Це ж треба. Ладно, ну що,по «Revo» для ривка?
- А давай!
Луна пішла до якогось хлопця і вже цілувалась з ним, а я шукала Андрія. Підійшла до Кука запитати де Андрій, а він мені сказав:
- Вот полюбуйся.
- Боже, невже це Андрій?
- Ага, і це називається він дуже хоче бути з тобою. А я хочу, дуже хочу. Я Міку через тебе кинув.
- Що? – я оторопіла….
- Саме так, я зрозумів, що краще за тебе нема. Принаймні зараз точно.
- Хах, значить ти пропонуєш мені зустрічатись з тобою?
- Ну так. І як ти на це дивишся?
- А давай! – і я обняла Кука і почала цілуватись з ним. Андрійчик, ану поглянь, думаєш ти один такий розумний?
Я була настільки зла, що дійсно погодилась на Кука лиш би насолити цьому поганцю, якому потрібен був тільки секс. А що, Кук досить симпатичний, і головне вищий від мене, хлопець не дурний і взагалі дуже милий. Я цілувала його губи так палко, що сама дивувалась. Це все алкоголь, а може й ні. Скоріше жага помсти. Губи Кука були на смак як ваніль, яку я так люблю… І тут почалось…
- Ти чого до Лінки лізеш? Вона ж моя дівчина!
- Я була твоя дівчина, поки не побачила тебе з цією… йди до неї, вона ж тобі дасть і десь через півгодини ви вже будете в ліжку. Правда, Луно?
- Ну да ладно, мені подобається секс, а ти целка ще.
- Це краще, аніж давати ледь знайомому!
- Пішли, кицька, Лінуська моя, я тебе проведу. А то… Ти ж п’яна…
- Пішли, зайчик, я тебе люблю…
Для Андрія це був явно удар нижче пояса. Він не очікував від мене непокори. Думав причарував мене. Наївний… Кук значно кращий. Принаймні я не бачила щоб він відкрито зраджував…
- Ось ми і вдома. Точніше я вдома…
- Може запросиш на чашку кави, ну чи чаю…
- З задоволенням. Дякую, що підтримав мене. Він мені стільки болю доставив що ти навіть собі не уявляєш.
- А ти уяви собі, як це коли ти бачиш свою колишню з кращим другом. Уяви як йому зараз. Я ж тебе відбив в нього.
- Ну відбив… Але я мушу тебе одразу попередити, що поки що не хочу сексу. Ти згоджуєшся на мою умову?
- Думаю, така умова в тебе ненадовго…
- Андрій розказав уже?
- Так…
- Але в нас нічого не було…
- Бо не було презервативів?
- Ну через це нічого і не було.
- А в мене вони є. Ну що? Давай?
- Ні, вибач, не сьогодні. Мені надто погано зараз.
- Кицька, не сумуй… - і він ніжно обняв мене.
Я відчула себе в безпеці. Мені стало так затишно, як сьогодні з Андрієм… Але я не буду згадувати його. Нізащо. Він падлюка, зрадник, козел… Божеволію… Так швидко нового хлопця я ще ніколи не знаходила. Кук так швидко з’явився в моєму особистому житті, що я просто дивувалась, де ділась та скромняга яка досі жила в мені. Зараз я відчувала що дійсно змінилась, і не в кращу сторону. Я стала жорстокою тріумфаторкою, яка принесла біль. Я згадала пісню Максім « …Я сделаю тебя счастливым и заставлю тебя страдать…» . Жорстоко,але справедливо. Він заслужив.
- Віть, тобі пора.
- Хм, тільки 3 ночі…
- Йди,вже пізно, я хочу спати.
- Можна, я залишусь в тебе? Я сказав батькам що ночую в Андрія.
- Ну гаразд, залишайся, але ти спиш в вітальні.
- А можна з тобою? Обіцяю, ніяких домагань. Тільки якщо сама захочеш.
- Ну гаразд. А тепер спати.
Я передяглась в свою нічну сорочку, звісно ж не при Куку, а він уже лежав під ковдрою. Я лягла біля нього. Добре що він в трусах. Але він обняв мене ззаду,і тут я відчула щось тверде…
- Я тебе хочу…
- Ні,ну будь ласка не зараз.
- Ну як хочеш.
- Тоді спати. Я хочу спати.
- Ну ладно як хочеш. Завтра забіжимо ще до мене, я біля коледжу недалеко живу.
- Гаразд. Ну все. Спи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2010
автор: Роксана Мрія