Він відчайдушно бореться, щоб жити…
Він посміхається, коли болить не дуже,
Коли вже дуже – плаче без упину.
Тож хай ніхто не лишиться байдужим
До горя-муки крихітки-дитини.
Він відчайдушно бореться, щоб жити,
Але ж такі слабенькі має сили.
За що страждати мусять бідні діти,
Котрих тяжкі хвороби підкосили?
Їм так потрібна наша допомога,
Тоді цих діток можна врятувати,
Молитвами звернутися до Бога,
Надію на життя подарувати.
На цьому сайті люди не байдужі,
Тому до вас звертаюся з благанням:
Допоможімо хворим діткам, друже!
Допоможімо всі разом негайно!
---------------------------------------------------
Не цілком задоволена своїм віршем, прошу Вас розказати про це іншим своїми словами і своєю душею. Впевнена, що у Вас це вийде краще. Але не про першість зараз йдеться, - у хлопчиків час перебування на цьому світі уже вимірюється годинами…
Часто зазираючи на тематичні сайти для тих, хто чекає та вже дочекався своєї малечі, (мої постійні читачі мабуть вже знають, що зараз я – в щасливому очікуванні майбутньої дитинки), я наштовхнулася на інформацію, яка мене, як вже і ще раз маму в недалекому майбутньому, не може залишити без уваги і без конкретних дій…
Я усвідомлюю, що подібних діток, які потребують негайної і дієвої допомоги, аби їм вижити, зараз все більше і більше. Маємо на лице наслідки екології та нашого ставлення до Бога.
При тому ж, ми, здебільшого, проходимо мимо них, в надії, що нас це не торкнеться, що наші діти, здорові. А відтак спокійно дякуємо за це Богові … А чи ж мила Богові така наша подяка, коли поруч нас його ж створіння не може зіп'ятися на ніжки? І це на фоні тотальних абортів, в яких ми, християни вбиваємо ці ж сотворіння ще не народженими…
… Під прицілом небезпеки, лиха, тяжкої хвороби, в сьогоденні ходить кожен з нас і ніхто не захищений від того, що чекає на нього завтра, а може, вже й сьогодні.
Хай береже нас Бог, і хай у кожного з нас все буде гаразд. Але чужа біда, особливо, що стосується малесеньких, невинних і безгрішних діток, які так мучаться через наші провини, не повинна залишати нас байдужими.
Ото ж, давайте спробуємо разом і врятуємо хоча б одне таке життя!
Для тих, хто буде молитися за одужання хлопчиків – їх звуть Нікіта та Богдан, або якщо хтось захоче підтримати нещасних батьків, які рибою об лід б'ються із жорстокістю і холодною байдужістю навколишнього світу даю засилання на сторінку у коментарях знизу … (тут це не передбачено)
Щиро, уклінно, ваша Попелюшка.
Шановні колеги.
Прошу звернути увагу і допомогти в розширенні інформації про необхідність в терміновій допомозі малим дітям, час життя яких вимірюється у годинах. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205631
Більше інформації тут:
http://www.djublyk.at.ua/news/2010-08-12-38
При можливості розмістіть у себе аналогічну інформацію або цю ж саму.
Попросіть розмістити її і на інших спів-дружніх сайтах.
Щиро дякую за розуміння.
Валентина Попелюшка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205831
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.08.2010
автор: Пастернак Іван