Море ніжно цілує її ноги ...
Її ноги і мокрий жовтий пісок.
Вона знає у дитинство всі дороги,
І про кохання знає не з чуток.
вона любить не тілом...
Любить серцем і душею,
вона вся пронизана світлом
І десь там хтось дихає,хтось живе нею!
ВОНА вільна....
Вільна від буденних слів і суєти!
Мужня і сильна....
Немов зіткана з ниток сонця,моря,висоти.
12 серпня 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205931
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.08.2010
автор: Той,що воює з вітряками