коли дощ розливає свої фарби на твоє почорніле серце -
хочеться кричати від радості,
хочеться піднести руки до неба і довго-довго сміятися,
неначе сміх - це райдуга.
іноді не помічаєш дощу, бо він приходить зовсім тихо,
непомітно пробирається крізь шпарини твоїх ще незагоїних ран
і засипає тебе своїм кришталевим намистом,
наповнює твоє серце із самого дна.
ти п'єш той дощ натщесерце, закусуєш легким меланхолійним настроєм
і знову забуваєш писати, хоча й обіцяла...
невже тії фарби дощові ніколи не знайдуть у тобі справжньої
істини?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205940
Рубрика: Верлібр
дата надходження 14.08.2010
автор: k-ivanka