З вікна вилітає тарілка,
Паде з п'яним крилом в асфальт,
Хоча не в асфальт, а в бруківку,
Згадалася знову та плівка і мат.
Іду попри левів, ламаються меблі,
Ламаються меблі і знову цей мат,
Чомусь це Дніпро, потріскані греблі,
Нагадують той... той такий банкомат.
На "ринок" не було ні одного стакана,
Розмазані пики, потуплена драма,
Життя недалеко пройшло недарма,
Сховавшись за плівку відкритого бра.
Не видно за кадрами робочого столу,
Пронизливий звук з-за глухої стіни,
Відкрите вікно, бо вже душно мені,
Повітря ковток. Я вже хочу на волю.
Отримавши крила стаю на балкон,
Взлітаю до хмар. Не закінчений сон...
Ранковий будильник - маленький дракон,
І все! Новий день...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205958
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.08.2010
автор: PROMETEUS