Ранкова суміш сонця та хмар,
Переглядаю свідомості кошмар,
Розглядаю в очах своє єство,
Але ніколи не побачу там єдинство.
Закриваю обличчя руками,
Щоб не побачити суцвіття орігамі,
Закидую мішок з цеглинами на спину,
В польоті по сходах збираю вчорашню весну,
Заглянув в горі на веселку.
Намотую свою брехню на виделку.
Як зляканий привид боюсь дзеркала.
Розчарована сушність мабуть заплакала.
Захопившись чистим небом,
Забув розчинити образні нетрі,
Руїни, розбита посуда, усе в конверті,
А потім спокій. Невже? Нарешті!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205969
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.08.2010
автор: PROMETEUS