Мої крила заклеєні скетчем
Ними не струсиш вже попіл
І не зігнати сигаретного диму.
Алкоголь – у кожній з судин
Паразит – харчується мозком
Їж, їж та не вдавися!!!
Кіноплівка – до завершення,
Вона – про ще один шматок
Однієї безглуздої історії…
Мої крила забиті дошками,
Залиті бетоном, де трупи
Складають у ряд.
О, так, так! Давай їх сюди!
Сховаєм, зламаєм
Сміття не лишаєм –
Навіщо відходи.
Та обріжте їх хто-небудь нарешті!
Немає вже сил слухати їх лепіт.
Обріжте, зламайте, спаліть…
Залишусь назавжди німою
Там ніхто не чекає
Не дивиться і не рятує
Таким собі буду безкрилим
Ангелом на цій забутій землі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206016
Рубрика:
дата надходження 15.08.2010
автор: The Marvel