Ти...Я більше не витримую цього невгамовного бажання до твоєї особи. Ти далі залишаєшся для мене провокуючою загадкою. Нахабно дивишся мені в очі проявляючи почуття. Я правда не розумію які саме чи симпатії, чи хтивої ненависті. А я відповідаю на ці твої імпульси, хоча знаю що кожен з них заставляє мене скручуватись всередині викликаючи бажання. І ти це здається розумієш на якомусь екстрасексорному рівні, і продовжуєш мене убивати. Ти проводиш мене поглядом і це найкраще, що було з того моменту як в моїх рядках з'явився ти. Ти мене провокуєш, цілуючи свою вічно присутню тінь і нахабно спостерігаєш за моєю реакцією. Негідник. Ця твоя тінь занадто бурхливо реагує на наш зв'язок, кожен раз спопеляючи мене своєю неприхованою агресією, активно вириваючись в наш інтимний простір своїм злим поглядом. Для чого ці провокації? Я не залізна леді 21 століття, а ти занадто велика спокуса щоб ігнорувати твою наживку. Так нестерпно бачити твою "ідилію" з цією непевною пані, тим паче коли ви кохаєтесь виникає бажання пристрелити її під тобою, щоб більше так не стогнала... Вона здається щось підозрює, і ти цим успішно користуєшся. Користуєшся моєю трохи помітною прихильністю, і зовсім не приховуєш своєї. Як же я тебе кохаю, колись, ти станеш моїм повністю. І ми покинемо цей театр...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2010
автор: marta_kraus