. За вікнами – субота і сніги.
І ранок – кінь на іподромних іграх.
Злечу на нім не на своя круги –
Конем, що не програв ще, ані виграв.
І сонце, мов жокей, несе обрік –
Овес небесний золотопромінний.
Смакує коник променів потік.
І переможе в скачках. Неодмінно!
За мить нога у срібнім стремені!
Прошу жокея, щоб прибрав опалку.
І тільки жалко тих тепер мені,
Хто не зробив іще на мене ставку!
Суботній ранок…Снігу й зв’язок хруст…
О, скільки ще тижневих незавершень!
Я справді вершник. Тільки не дивуйсь:
Я – зовсім безголовий вершник.
Це ж бігу тижня кінчитись дано.
Вже сіє хтось автографи і жарти…
...Усе ж стаю у срібне стремено;
І постріл прозвучить ось-ось на старті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206437
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.08.2010
автор: СавчукМикола