Юність...Це час,який просто неможливо забути.Я тебе зустріла...ти такий чужий,а після розмови такий свій і рідний став...Все було прекрасно.Серпневий зорепад,красиві слова,які просто несуть тебе до самого неба...Зірочка,здається я її ось-ось доторкнусь рукою...Ти шепотів мені на вушко такі теплі такі ніжні слова.Як було приємно ...Ти шепотів..що ти закохався,що тобі подобається моя усмішка,і те що я весела,але я чомусь в жодне слово не вірила...Ти хотів ще зустрітись,а я відчувала що не треба....чомусь я не хочу продовжувати стосунки...Ми поверталися додому...ти тримав мою руку...в машиі було холодно,але біля тебе...ні.Ти дивився на мене і не міг відвести погляд,а я не могла дивитись тобі у вічі.Не розуміла чому,а потім запитала:Ти одружений?У відповідь почула :Так.
Я тепер розуміла свою недовіру до його слів,недовіру до його ніжності...Але я не була в нього закохана і це добре.В мене була тривога на душі,хоч і на руці я обручки не бачила.
Як добре що я не тонула в річці неправди.....жорстокого обману.Як добре що ти схаменувся і повернувся до коханої дружини і донечки.Я рада що через мене ніхто не буде страждати.
А я....я ще зустріну свою людину....а тобі бажаю щастя....!́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206441
Рубрика:
дата надходження 17.08.2010
автор: Natka777