Вона підходить ближче, ближче
У плині часу і подій.
Чому, мов злісний лиходій,
Холодний вітер люто свище
І роздуває попелище
Моїх нездійснених надій?
Вже осінь. Листя опадає,
Повзуть в зажурі сірі дні,
Течуть, мов сльози, по вікні...
Хоч все проходить, все минає,
Та серце й досі памятає
Ту першу зустріч навесні.
17.11.06.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206746
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.08.2010
автор: Микола Верещака