Ти від самотності стала напівдикою,
Кидалася на перехожих, мов на сенс життя.
Мутні очі кольору вишні стиглої
Штовхали в прірву в кровопролиття.
Ти від минулого отримала поранення,
Не ностальгуєш за старим ножем.
Ти не вовчиця. Просто... просто зраджена.
Ти та, що плакала й писала під дощем.
Ти просто осінь, що порвала небо.
Ти просто промінь, промінь майбуття.
Ти залишилась жити. Жити треба.
Ти демон, але хто для тебе я?
Ти ніч, що зваблює недопалки зірок.
І викидає їх у вікна серця.
Танцюючи вальс, вітер промок.
Ти дика... ти чужа невперше...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2010
автор: Сльоза ангела